Кокаин Колумбийский Красноярск

Офигеть, дорогие друзья! Давайте я вам расскажу о том, как я попробовал закосить под наркомана рэпера! Сеанс №420. Это был день, когда я впервые решил зайти в мир наркотиков. Я был настоящим нубом в этом деле, но мне всегда нравилось покурить марихуану, чтобы чуть расслабиться. Но все это уже было мало для меня - я решил попробовать закладки, косой и другие трэшевые штучки. Итак, хайпанем вместе! Я шарил в интернете, и в итоге нашел продавца, который знал все о наркотиках. Шарясь на темных улицах, я добрался до его местечка. Он был настоящим агрегатом - с кучей шприцов и дурью на столе. Пока я был в ресурсе, я решил, что сначала попробую косой. Все говорили, что это круто, и я решил проверить. Я сел на диван и втыкнулся, не зная, чего ожидать. Все мои ожидания оказались правдой - это было настоящее счастье! Я забыл о своих проблемах и просто плавал в этом подпитии эйфории. Но настало время вернуться в реальность. Я всегда был гурманом, особенно любил хорошо покушать. Поэтому я решил пойти в ночной бургерный, чтобы прогнать голод.

Название:	Мексиканский чили-сини бургер
Ингредиенты:	- Пикантная говядина - Авокадо - Томаты - Лук - Сыр - Горчица
Стоимость:	300 гривен

Этот бургер был просто огонь! Я заглатывал его целиком, словно никакая диета не существовала для меня. А потом я вспомнил о своем новом приобретении - закладках. Черт, я не мог упустить такой шанс попробовать их вкус! Я попросил продавца принести мне немного закладок. Они были настолько мощными, что я сразу оказался в другой реальности. Во время этой поездки меня охватили разнообразные эмоции - от радости до страха. Я даже не заметил, как съел еще пару бургеров, а потом все пошло не так.

Все началось с легкого недомогания в животе. Но потом было что-то большее, что-то из ряда вон выходящее. Я понял, что я обкакался, и это был апофеоз моего приключения.

Я был настолько обескуражен, что даже не понял, как это произошло. Я понял, что пора уйти домой и забыть о своих экспериментах. Шарясь обратно, я поклялся, что больше никогда не буду делать такие глупости.

Дорогие друзья, я вас предупреждаю! Смешивать наркотики, бургеры и прочие приятные штучки - вот как выглядит рецепт катастрофы!

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Эй, братва! Сегодня я расскажу вам о бешеной поездке, которую мне удалось устроить. Садитесь поудобнее и готовьтесь к невероятной истории! Вот, значит, как-то раз я решила закладить взять кое-что на душу. Давно не было улетных ощущений, и решила я исправить эту ситуацию. Собралась, натянула свой фирменный худи, нацепила кепку задом наперед и поехала в базу, где мой друг, обладатель того самого трэша, обитает. Туда я и прибыла в полную готовность. Заехав на вечеринку встречу канала, меня обступили сосиски люди тех же увлечений. Мы обменялись парой фраз, я положила на стол наши с ним предметы интереса, а парень сразу понял, что я серьезно настроена. "Держи, - говорит, - закладка номер один!" - и передал мне небольшой, но довольно ошеломляющей силы пакетик. Я предвкушая отходняк, кивнула в ответ и сказала: "Cпасибо, братишка, сегодня я сделаю свою лучшую фотоэкспедицию!" Взяв свою надежную камеру, я окунулась в серое безмолвие заброшенных зданий. Все эти разрушенные стены, призраки прошлого, вызывали у меня невероятное удовлетворение. Я пряталась от реального мира, погружаясь в свою маленькую вселенную трешевых фотографий. Подгепенная, но очарованная, я сделала тысячи снимков, пускаясь во все подряд поискухи. Но время летело, а пакетик кокаина, он, видать, превратился в настоящий магнит для меня. Вспомнив, что чувствуют парни из фильмов, я решила попробовать еще одну закладку. Ведь от них всегда веселее становится, правда? И вот, когда я уткнулась лицом в свою вторую порцию, я поняла, что это был гребаный передозняк! Вместо ожидаемого вдохновения, я начала чувствовать, как мой мозг перегорает от этой дряни. Идиотизм, который парализовал каждую клетку моего существа. Ох, как я пожалела о том, что не сделала как следует домашнюю работу. Я так хотела убью день, забыть все свои проблемы, а получилось вот такое говно. Передозировка - это, конечно, не то, что я ожидала. Но самое страшное было то, что мне пришлось впарить продать этот говнорамский товар, чтобы отбить затраты на весь этот беспредел. Чувствуешь себя дерьмом в кепке, когда пытаешься выглядеть круто и продавать некачественный треш. На следующий день, когда меня уже сдуло от отходняка, я перебирала свои снимки. Все эти руины, развалины, заброшенные здания... они казались еще грустнее, потому что я чувствовала в них свою собственную слабость. Они напоминали мне о передозняке, о том, что я теряю себя в этом удовлетворении, в этом ложном богатстве на время. Так что, братва, если кому-то приходит в голову идея устроить фотоэкспедицию по заброшенным зданиям, я бы посоветовала вам оставить в стороне закладки и базы. Не надо пытаться улететь выше облаков на передозе, это точно не та поискуха, о которой я мечтала. Вот такая история, ребята. Всегда помните, что настоящие эмоции и настоящее удовлетворение можно найти без этих говнорамских приколов.